Бортничі – це селище, історична місцевість у Дарницькому районі. Основний проїзд на Бортничі з Києва — від площі Харківської по вулиці Світлій. На сході та південному сході межує з Бориспільським лісом, на заході — з луками, через які сполучається з дачним селищем Нижні сади (Осокорки), селами Вишеньки та Гнідин Бориспільського району Київської області.
На території та на околицях Бортничів виявлено залишки поселень доби білогрудівської, дніпро-донецької, середньодніпровської і тшинецької культур.
Бортничі згадуються від 1508 як бортна земля, яку її власник Салтан Албєєв продав Микільському монастирю. Як поселення Бортничі вперше згадані у 1585 і 1598 у зв‘язку із розмежуванням їх земель між Микільським монастирем і Києво-Печерською лаврою. Існує версія, що назва «Бортинчі» походить від давньослов‘янського слова «борть» – дуплистого дерева, в якому гніздилися бджоли (звідси бортник, давня назва пасічників).
З кінця XVIII століття Бортничі перебували у казенному володінні. З 1935 вони опинилися у приміській смузі, з 1988 — у складі Києва.
У сучасних Бортничах налічується близько 70 вулиць і провулків. Більшу частину території селища нині обіймає приватна садибна забудова.
Об’єкт: селище, історична місцевість
Розташування: на південно-східній околиці Києва, неподалік від Харківського шосе
Сучасне використання: у межі Києва з 1988 року