[Версія для друку]

В першому десятипітті шістанадцятого століття Євстахій Дашкевич, який спільно з татарами двічі нападав на Москву, збудував тут нову дерев"яну церкву. Потім там збудували цегляну церкву в популярному тоді барокковому стилі, або коштами заможного міщанина Михайла Грека в 1670 році, або коштами київського мешканця Михайла Родзинського 1698 року. Архітектурна композиція Нової будівлі мала в основі традиційний плян грецького хреста, п"ять бань і фасади, типові для часів гетьмана Мазепи. Мури церкви були ремонтовані 1732 року за кошти полкового осавула Павла Гудими, а також у 1760-тих роках заходами архітекта Івана Григоровича-Барського.

У 1809 році над брамою до церковного двору збудовано ампірну (неоклясичну) дзвіницю за проектом Андрія Меленського. Хоча початкові п"ять бань церкви було замінено 1886 року однією банею, проте фасади початкової бароккової будівлі, її карнизи, пілястри .з мальовничими капітелями, ліпні прикраси й оформлення вікон збереглися добре. Іконостас церкви особливого інтересу не становив.

Церкву Воскресіння Христового зруйновано в середині 1930-тих років. 25 квітня 1932 року її ще фотографував для Київської обласної інспектури охорони пам"яток культури К. Козловський. У другій половині 1930-тих років вона вже не існувала; в літературі про неї зазначають, що вона тепер не існує. Жадної інформації про руйнування цієї архітектурної пам"ятки нема. За законом Радянської України від 26 червня 1926 року, її знищення мусів апробувати Народний комісар освіти республіки.

Джерело: http://oldkiev.kiev.ua/12u_resur.htm